| Записки практикуючого вчителя. Датчики Vernier CO2, O2

Теми «Кисень», «Склад повітря», «Суміш газів» розглядаються в курсі хімії 7 класу. Ефективним інструментом для їх ґрунтовнішого засвоєння є вимірювання кількості кисню та вуглекислого газу в повітрі. Особисто я робив так: після перерви в гарно провітреній класній кімнаті на початку уроку можна виміряти поточні показники концентрації кисню та вуглекислого газу; ці дані дозволять учням вирахувати, яку частку складає азот та інші гази в повітрі позалишковому принципу. Потім можна запустити вимірювання цих показників протягом уроку, високу частоту вимірювань задавати не потрібно, 1-2 виміри в хвилину буде більш ніж достатньо (у датчика кисню хоч і великий, але все ж вичерпний ресурс роботи). Зміни кисню в повітрі не значні, тому варто встановити вищу точність на датчику кисню. В кінці уроку ми спостерігаємо на графіку достовірну тенденцію до зміни концентрації газів, а після перерви і провітрювання - повернення показників до вихідних значень. Цей дослід достатньо наочно показує значення своєчасного провітрювання приміщення для здоров’я людини (як компонент здоров’яохоронної компетенції). 
Очевидно, що на ілюстративність цього досліду буде сильно впливати розмір приміщення і кількість учнів у класі, тому можна провести подібне дослідження протягом уроку, але коли у класі менша кількість учнів (софт Vernier дозволяє будувати графіки поверх вже отримах даних для спрощення їх порівняння). Доречно під час вивчення теми «Горіння» показати швидкість зміни концентрації вуглекислого газу і кисню в повітрі класу та в безпосердній близькості до запаленої спиртівки (свічки).
© Sander Eskulapov

Каталог